Головна Новини Контакти
Про організацію Статут Долучитися до фінансування Вступ Галерея


???? ...

Політична ініціатива

Головна стратегія України щодо вступу в НАТО

У НАТО країна прагне давно, на різних рівнях, заявляючи про те, що названо спеціальним словосполученням "євроатлантична інтеграція України". У різні моменти історії ним користувалися як засобом залучення електорату, ресурсом для торгів з Росією і методом балансування зовнішньої політики.

 

Формулюючи стратегію вступу в НАТО, нам перш за все потрібно розуміти принцип роботи цієї системи колективної безпеки.

Спочатку Альянс був створений для захисту від нехитрої загрози – військового вторгнення СРСР і його союзників. Потім ризики стали більш непрямими і різноманітними, а завдання НАТО зводиться до їх мінімізації.

Сьогодні НАТО не має противників, які могли б зрівнятися з ним у могутності.

Загальний потенціал стримування достатній, щоб впоратися з будь-якою загрозою, якщо тільки буде виконуватися одна умова. Ця умова – впевненість кожного члена НАТО в тому, що всі інші будуть його захищати.

Збереження цієї надійності – пріоритетне завдання для всіх країн-членів.

Але оскільки стаття 5 Вашингтонського договору активізувалася лише один раз, після атак 11 вересня на території США, багатьом державам-членам НАТО не вистачає впевненості в рішучості інших приходити на допомогу. Особливо якщо така допомога пов'язана з великими витратами і ризиками.

І тут з'являється України з наполегливим прагненням вступити в НАТО і готовністю витрачати на оборонні потреби набагато більше планки в 2% ВВП, визначених у 2006 році і підтверджених Уельським самітом 2014 року. Україна, готова відігравати активну роль у стримуванні Росії. І нарешті позбавлена можливості нескінченно лавірувати і міняти свої зовнішньополітичні орієнтири.

Ситуація, коли один із членів Альянсу буде атакований, а інші не стануть йому допомагати, буде означати крах довіри до Альянсу в цілому і значне знецінення цього загального ресурсу.

Кожна держава-член Альянсу – а саме вони, зрештою, вирішуватимуть долю українського членства – намагається оцінити ймовірність того, що їй доведеться відповідати на можливу російську агресію проти України. І чим така ймовірність вище, тим менш вигідним стає членство України. Тут працює простий підрахунок потенційних вигод і ризиків, без будь-якої ідеології, російського впливу і тому подібних факторів, що відіграють другорядну роль.

Росія занадто слабка щодо НАТО, щоб наші активи і зусилля цінувалися настільки високо. Водночас Росія занадто сильна щодо нас, що дозволяє їй створювати реалістичну і постійну загрозу агресії, підкріплену до того ж окупацією Криму. Навряд чи кремлівські стратеги планували цей ефект, але безладно-агресивні кроки Росії в 2014 році створили їй репутацію непередбачуваної держави, яка тепер змушує країни Заходу до більш обережних рішень. Деякі з цих рішень – від постачання зброї до перспектив членства в НАТО – стосуються України.

Так, агресивні кроки Росії призводять до зростання значення військової сили і всіх пов'язаних з нею ресурсів, проте цей ефект діє лише на обмеженій території, зокрема в "сірій зоні" пострадянського простору.

Так, європейська безпека частково зруйнована або втратила свої обриси; але цих змін недостатньо для того, щоб Україна з її досвідом ведення затяжного військового конфлікту проти Росії перетворилася на контрибутора, а не споживача європейської безпеки.

І якщо ми дійсно хочемо стати членом НАТО в найближчому майбутньому, нам потрібна більш складна стратегія, заснована на дійсних, а не існуючих в нашій уяві сильних і слабких сторонах України.

На особливу увагу заслуговує те, як насправді країни-члени Альянсу сприймають російську загрозу. Це сприйняття значно відрізняється від нашого.

Члени НАТО вже зараз надійно захищені від військового вторгнення і хочуть покладатися на цей захист і надалі.

Політика Росії створює для них проблеми, але проблеми іншого характеру, пов'язані з підривом довіри, кризою інститутів і зростанням невизначеності. Якщо ми будемо виходити з того, що Росія є страшною для Німеччини, Франції чи США тією ж мірою, що й для нас, то просто перемістимося в паралельну реальність.

В першу чергу, нам потрібно усвідомити, як важливі для сьогоднішнього НАТО спільні цінності.

Півстоліття тому можна було експлуатувати лише риторику геополітичного протистояння. Але в сьогоднішньому світі наші зусилля повинні бути більшою мірою спрямовані на перетворення в реальну демократію, ніж на переконання НАТО в нашому ключовому значенні для стримування Росії.

Водночас важливим елементом стратегії зближення з НАТО стане наша реалістична відповідь на російську загрозу. Ці питання – наша відповідь на російську загрозу і перспектива членства в НАТО – пов'язані між собою, як чарівні палички Гаррі Поттера і Волдеморта. Ми помічаємо простий зв'язок: чим активніше ми збираємося воювати з Росією, тим потрібнішими ми станемо для НАТО. Але зв'язок є більш складним і суперечливим: чим активніше ми збираємося воювати з Росією, тим небезпечніші ми будемо для НАТО як союзник.

Іншими словами, зниження ймовірності відкритого конфлікту з Росією скоротить наш шлях до НАТО.

 

 



Погода в Киеве




Украинская Баннерная Сеть


Зроблено в Qwert-media